Про хуєту

Я сьогодні якось відчув, що в житті було зовсім мало моментів, коли я свідомо робив хуєту. Більше того, я чомусь вирішив що більшість людей дуже мало свідомо роблять хуєту. Найцікавіша частина тут то, що хуєта – це відносне поняття.

Цей чувак не робить хуєти

Ці чуваки не роблять хуєти

gopnik, гопники

Що цікаво, я можу уявити як кожен з цих прикладів може сказати що інші роблять хуєту. Профессор грається з якимось непацанським предметом що може бути хуєтою з точки зору пацанів. Пацани ходять на розборки що може бути хуєтою з точки зору профєссора.

І пишу я тому, що до мене сьогодні в дУші доперло, що наша відмова від хуєти нас обмежує.

Люди роками страждають від тих самих проблем, бо (тут майже цитати):

  • Трєнінги – це хуєта
  • Коучі – хуєта
  • Платити там де я можу краще безкоштовно зробити сам – це теж нереально традиційна Американська хуєта (живуть же люди ж!)
  • Лікарі, ліки і щеплення – хуєта, на Русі без цього обходилися
  • Веганство – хуєта
  • Їсти м’ясо – хуєта
  • Політика – хуєта

Я не буду тобі пропонувати вписуватися на тренінг, купляти якийсь інфокурс чи наймати собі тренера в качалці. Почни з простенького:

  • Пройдися додому іншою стежиною
  • Бачиш когось хто робить хуєту – спитай нащо то і спробуй теж

Про свої відкриття можеш писанути тута. Тільки найкориснішої тобі хуєти в житті.

2 коментарі до “Про хуєту

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *